Ада Лунина

Запоріжжя. Таке, як воно є! ;)

Previous Entry Share Next Entry
І ПОЕЗІЯ ЗАСПІВАЛА…
adalunina

26 травня дует «Тельнюк: Сестри» привезли до нашого міста свою нову музикально-поетичну програму під назвою «Дорога зі скла». Пронизливі тексти Оксани Забужко виконані чуттєвим сильним вокалом сестер запевняли, що по «Дорозі зі скла» можуть пройти до кінця лише найсильніші з нас. Відправимося і ми, вслід за Галиною і Лесею Тельнюк в подорож тією дорогою.

 Але хто ж вони? Хто ті дві жінки, які примусили поезію співати? Чому про них говорять: «ковток свіжого повітря», «лiки вiд розпачу», «мiстерiя слова й музики», «останнiй бастiон високої поезiї та музики у просторi сучасної української пiснi»?

«Сестри Тельнюк» - український вокальний дует заслужених артисток України Лесі та Галі Тельнюк. Але це не чергова «ВИА-ГРА», до їх репертуару не входять пісні, зміст яких зрозумів би й неандерталець. Сестри співають пісні на вірші П. Тичини, Є. Маланюка, Б.-І. Антонича, В. Стуса, Ліни Костенко, Оксани Забужко та ін. Це пісні, які потребують від слухача певного інтелекту, і в той самий час змушують, затамувавши подих, ловити кожне слово. Кожен новий альбом — це своєрідний експеримент, проба нового стилю, нового світосприйняття, як у виборі текстів, так і музичного супроводу: від акустично-академічної суворості до фольк-рокової свободи. Кожен новий концерт – пірнання в чарівний синтез поезії та співу, пошуки внутрішньої свободи та сенсу буття.

«Сестри Тельнюк» – два жіночі голоси, два характери, два настрої, дві долі. «Сестри Тельнюк» – єдина гармонія двох. Слова Галі та музика Лесі переплітаються так, що глядач занурюється в особливий світ мрій, образів, спогадів, асоціацій. Це справжній простір без меж...

Повернемося на нашу «Дорогу зі скла». Напевно багато з присутніх на концерті були скептично настроєні. Чи можливо відчути по-справжньому інтелектуальні пісні від таких манірних жінок? Скажу вам – можливо! Напевно це має назву – талант. А сестри називають це по-іншому – «інтелектуальною провокацією».

Провокація відбулась під супровід трьох віолончелей, синтезатора, маракасів та складного вокалу. Усе наживо. Енергетику, яка лилася зі сцени передати неможливо. Але Галина та Леся робили неможливе, і я спробую.

Вони неймовірно гармонійно доповнювали одна одну – сильна та вольова Галина и ніжна, тендітна Леся. Дві жінки, співаючі жіночу поезію під музику написану знову ж таки жінкою. Якщо б не три мужніх віолончеліста за їх спинами, можна було б запідозрити жінок в фемінізмі, але ні! Вони ж співали про хлопчика, який колись стане справжнім чоловіком, про таке щире кохання, не зіпсоване шоу-бізнесом і попсовими співачками. І складні філософські тексти ставали зрозумілими, бо їх почуло серце, а не розум.

На питання, як обирались вірші для пісень, Галина розповіла, що вони обрали жіночну, трепетну грань поезії Забужко, вірші повинні дозріти всередині, перед тим, як вийти назовні. А Леся додала, що це щастя – співати такі вірші! Після таких музичних творів починаєш дивитися на світ по-іншому.

Аудіо сестер Тельнюк вже давно блукає інтернетом, але тут буде доречно сказати, що краще один раз побачити, ніж сто раз почути. Тим паче програма «Дорога зі скла» зовсім нова. В соціальних мережах можна знайти лише кілька пісень з неї, а офіційний альбом, за словами Галини тільки планується. Ще один плюс – шанувальникам поезії Забужко, сумувати не доведеться. Сестри представили відомі вірші зовсім інакше. І як вони розповіли потім, Оксана Забужко не приймала ніякої участі в обробці її творінь. До речі, Галина Тельнюк також пише вірші, і на її поезії пролунали дві пісні, про кожну з яких вона розповіла веселу історію написання.

Звісно,  прозвучала однойменна композиція «Дорога зі скла». Неймовірне поєднання вокалу сестер та звучання віолончелей створило напружене відчуття, ніби і сам от-от ступиш на ту саму скляну дорогу. Крім цього, протягом виступу прозвучали такі вірші Забужко: «Теорема», «Благословляю жінку», «Цілунок», «Нічні Метелики», «Нью-Йорк» та «Другий закон Архімеда» (котрий багато хто називає програмним віршем поетеси). «Не руш моїх кіл» звучала наче якесь закляття, що мусить захищати непорушні «кола» кожної особистості.

До репертуару сестер входять не лише композиції з жіночими драмами про кохання. Це довела пісня «Нью-Йорк», з більш громадянським спрямуванням. Це – пісня про те, що ми маємо любити країну, в котрій живемо, якою б вона не була.

На мою думку, щастя творчої людини в тому, що її творчість переживають, і вона знаходить відгук в інших серцях. Я впевнена, що сестри Тельнюк – дуже щасливі жінки! 

СЕСТРИ: Тельнюк


?

Log in

No account? Create an account